розв'язувати

розв'язувати
-ую, -уєш, недок., розв'яза́ти, -в'яжу́, -в'я́жеш, док., перех.
1) Розпускати, роз'єднувати кінці чого-небудь зв'язаного. || Звільняти кого-, що-небудь від мотузки, шпагату, зав'язки і т. ін.
••

Розв'я́зувати ру́ки кому, чиї — а) звільняти від родинних обов'язків; б) звільняти кого-небудь від будь-яких обмежень, давати можливість діяти вільно, жити за власним розсудом.

Розв'я́зувати світ (пу́та) кому — а) звільняти від шлюбних обов'язків; б) робити щасливим, позбавляти душевних мук; в) (заст.) звільняти від кріпацтва.

Розв'язати язи́к — а) привести до невимушеної розмови; б) силою змусити кого-небудь заговорити, виказати таємницю; в) почати говорити після мовчання.

2) Знаходити відповідь на поставлену умову (в завданні з математики, фізики, хімії і т. ін.). || Розгадувати що-небудь (кросворд, ребус, загадку і т. ін.). || рідко. Певним чином інтерпретувати виставу (театральну, циркову); оригінально розкривати яку-небудь тему (в літературі, мистецтві і т. ін.).
3) перен. Вирішувати щось (питання, проблему, справу і т. ін.). Розв'язувати війну.

Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.

Игры ⚽ Поможем сделать НИР

Смотреть что такое "розв'язувати" в других словарях:

  • розв'язувати — дієслово недоконаного виду …   Орфографічний словник української мови

  • розв'язувати — 1) = розв язати (роз єднувати кінці чого н. зв язаного); розшморгувати, розшморгнути, розсупонювати, розсупонити (супоню, зав язку, петлю, вузол тощо); розшнуровувати, розшнурувати, розпускати, розпустити (шнурок, тасьму, плетиво тощо),… …   Словник синонімів української мови

  • розв'язання — я, с. 1) Дія за знач. розв язати, розв язувати. 2) муз. Перехід нестійкого звука ладу до стійкого або відносно стійкого на основі ладового тяжіння. || Перехід дисонуючого інтервалу або акорду у консонуючий …   Український тлумачний словник

  • розв'язуватися — уюся, уєшся, недок., розв яза/тися, в яжу/ся, в я/жешся, док. 1) Розпускатися, роз єднуватися (про кінці чого небудь зв язаного). || Звільнятися від мотузки, шпагату, зав язки і т. ін. (про когось зв язаного чи обв язаного, про щось перев язане) …   Український тлумачний словник

  • розв'язати — див. розв язувати …   Український тлумачний словник

  • розв'язування — я, с. Дія за знач. розв язувати …   Український тлумачний словник

  • розв'язуючий — а, е. Дієприкм. акт. теп. ч. до розв язувати …   Український тлумачний словник

  • розв'язати — див. розв язувати …   Словник синонімів української мови

  • перев'язувати — ую, уєш, недок., перев яза/ти, яжу/, я/жеш, док., перех. 1) Обгортаючи або обмотуючи що небудь, стягувати і зав язувати вузлом мотузку, ремінь і т. ін. || Обвивати що небудь, зав язуючи стрічку, шнурок і т. ін. як прикрасу. •• Перев я/зувати… …   Український тлумачний словник

  • вив'язувати — I ую, уєш, недок., ви/в язати, в яжу, в яжеш, док., перех., розм. 1) Розв язуючи зав язане, виймати звідти що небудь. 2) Обгортаючи чимсь що небудь, старанно або певним способом зв язувати кінці. 3) Зв язувати, в язати все на якійсь ділянці (про… …   Український тлумачний словник


Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»